На Чернігівщині провели в останню путь Валерія Юрченка та Леоніда Сиктима

Валерій Юрченко народився 17 грудня 1975 року в Бахмачі, там навчався у школі №4, а згодом перейшов до школи №8 у Прилуках, де закінчив дев'ять класів. Далі був Прилуцький професійний ліцей, після якого він здобув фах слюсаря-електрозварювальника. Працював на різних підприємствах, і, як згадують про нього, був працьовитим і відповідальним. У вільний час любив риболовлю та збирання грибів, а особливе місце в його житті займали мотоцикли.

До лав ЗСУ чоловік долучився в лютому 2025 року. Служив командиром танка танкового батальйону, серед побратимів мав позивний «Батя». Мав нагороду — медаль «За військову службу Україні». Старший сержант Валерій Юрченко загинув 9 вересня 2026 року на Запорізькому напрямку: він дістав вогнепальне поранення, несумісне з життям. Поховали захисника у Прилуках на міському цвинтарі Горова Білещина. У нього залишилися мама, сестра і брат.

Леонід Сиктим народився 17 грудня 1987 року в Носівці, зростав у багатодітній родині. Навчався у школі №3, а професію водія здобув у Мринському училищі. У його житті були складні часи: він мав проблеми із законом і перебував у місці позбавлення волі. Та згодом знайшов сили змінити життя й ухвалив важливе рішення — добровільно стати на захист України.

У червні 2024 року Леоніда Сиктима прийняли на військову службу за контрактом з числа умовно-достроково звільнених. Він був стрільцем і виконував бойові завдання на передових позиціях. Останнім для нього став Покровський напрямок. Солдат Леонід Сиктим загинув 28 квітня 2025 року під час штурмових дій росіян поблизу населеного пункту Преображенка на Донеччині.

«Ще напередодні він говорив рідним, що незабаром матиме відпустку і приїде додому. Рідні чекали на цю зустріч, але війна не дала їй відбутися», — згадують у громаді. Попрощалися та поховали захисника у Носівці.