Розвідка: «Африканський корпус» РФ буксує в Малі та дорого обходиться Кремлю

Структура, зібрана з залишків ПВК «Вагнер», загрузла в паперовій тяганині. За даними ГУР, командування «Африканського корпусу» ухвалює рішення надто повільно через жорстку вертикаль управління й брак ініціативи в командирів на місцях. «Для цього доводиться чекати відмашки з Москви», — зазначають у розвідці.

Наслідки цілком конкретні: втрачені важливі для Кремля та місцевих ватажків об'єкти, значні втрати живої сили й техніки, а також контроль над чималими територіями — найвідчутніше в Малі. На початку липня 2026 року місцеві повстанці влаштували засідку на росіян та сили місцевої хунти й завдали їм серйозних збитків.

Усе це викликає невдоволення урядів Малі та Буркіна-Фасо, які платять за російських найманців з власних бюджетів. Схема розрахунків гібридна: «білі» міжурядові платежі поєднуються зі звичними для російських ПВК схемами, а Кремль через Міноборони отримує доступ до корисних копалин.

Попри проблеми, корпус не залишають без зброї. Йому постачають бронетехніку, якої не бачать російські військові на фронті: БМП-3, БТР-82А, ББМ «Тигр» з модулем «Арбалет», броньовані вантажівки УРАЛ та інші новинки. Після відчутних втрат активізували й набір людей. Якщо наприкінці 2025 року контингент за межами РФ налічував 4618 осіб, то вже в липні 2026-го — 6180, тобто приріст понад 1,5 тисячі.

Географія теж розширюється: підрозділи з'явилися у семи нових країнах — Того, на Мадагаскарі, Сейшелах, у Гані, Зімбабве, Мозамбіку та Шрі-Ланці. Утім, як констатують у розвідці, боєздатність корпусу зберігається, але переломити ситуацію на користь місцевих режимів без кратно більшої кількості техніки та особового складу він не здатен.