Кремль розчарований «Африканським корпусом»: у ГУР розповіли про втрати й проблеми в Малі

«Африканський корпус» Міноборони РФ, який прийшов на зміну ПВК «Вагнер», виявився не готовим до того, з чим доводиться мати справу на місцях. За даними Головного управління розвідки МО України, підрозділи переважно займаються інструктажем та охороною, а вести асиметричну боротьбу проти численних повстанських груп не вміють.

Причина — у бюрократизації та жорсткій вертикалі. Командири на місцях не можуть ухвалювати рішення самі: доводиться чекати дозволу з Москви. Через це найманці втрачають швидкість реакції, а разом із нею — об'єкти, важливі для місцевих ватажків і Кремля, живу силу, техніку й контроль над територіями. Найгірша ситуація — саме в Малі. На початку липня місцеві повстанці влаштували засідку на росіян та сили тамтешньої хунти й завдали їм значних втрат.

Невдоволення зростає і серед урядів Малі та Буркіна-Фасо, підконтрольних Кремлю: вони платять за російських найманців зі своїх бюджетів. Схема оплати гібридна — міжурядові розрахунки поєднуються з підходами, типовими для приватних військових компаній на кшталт «Вагнера». А Кремль через міністерство оборони отримує доступ до корисних копалин, фактично викрадених у місцевих народів.

Попри втрати, «корпус» зберігає боєздатність, але переломити хід подій на користь місцевих режимів без значно більшої кількості техніки та людей не може. Москва не шкодує для найманців бронетехніки, якої не отримують навіть війська на фронті в Україні: БМП-3, БТР-82А, броньовики «Тигр» з модулем «Арбалет» і вантажівки УРАЛ із посиленим бронезахистом.

Після значних втрат «корпус» активізував набір. Від початку 2026 року чисельність підрозділів за межами Росії зросла більш ніж на 1,5 тисячі осіб: якщо на кінець 2025 року було 4 618 бійців, то на липень 2026 року — вже 6 180. Контингенти також розгорнули в семи нових країнах — Того, на Мадагаскарі, Сейшелах, у Гані, Зімбабве, Мозамбіку та Шрі-Ланці.