П'ять куточків України, які варто встигнути побачити до кінця вересня

Перша зупинка — озеро Синевир на Закарпатті. Це найбільше гірське озеро країни, і в останні дні вересня довкола нього вже жовтіють і рудіють дерева на висотах, тоді як нижній ліс ще тримає зелений колір. Через це пейзаж виходить строкатим, а не суцільно осіннім. Поруч є маршрути, водоспади й вершини, а до поїздки можна долучити Колочаву чи водоспад Шипіт. Якщо складний хайкінг не для вас, Синевир цілком здатен стати головною точкою одноденної вилазки.

Тим, хто хоче гір, але інших, ніж розкручені туристичні центри, варто глянути в бік Свидовецького хребта. Маршрут можна почати від Драгобрату й рухатися до високогірних озер та вершин. Щоправда, погода в горах наприкінці вересня змінюється дуже швидко, тож підготовка має бути серйозною.

Зовсім інший настрій — у Бакотській затоці на Хмельниччині. Восени тут зникає літній гамір і натовпи, натомість з'являються тиша, спокій і широкі краєвиди. Кінець вересня зручний для довгих прогулянок, бо природа ще не впала в пізньоосінній стан. До того ж це важливе місце міграції птахів, тож за перелітними зграями тут можна поспостерігати. Якщо їхати на кілька днів, дорогою варто зазирнути до Кам'янця-Подільського та його фортеці.

Дендропарк «Софіївка» наприкінці вересня переживає чи не найкрасивішу пору року. Дерева вже частково змінюють колір, але парк ще не став повністю осіннім — саме той момент переходу від літа до осені. На майже 180 гектарах можна провести кілька годин, гуляючи між водоймами, алеями, гротами й каскадами; є тут і човни, й інші способи відпочинку.

А якщо хочеться ландшафту, незвичного для центральної України, — прямуйте на Трахтемирівський півострів на Черкащині. Він лежить приблизно за 80 кілометрів на південь від Києва, на правому стрімкому березі Дніпра, де поєднуються ліси, балки, пагорби та високі схили. Тут багато ходиш і досліджуєш малолюдні місця, зокрема численні археологічні пам'ятки — серед них скіфське городище. Для туристів обладнані піші маршрути різної складності.